Головне – не бути байдужими: як вчасно помітити, що дитина в біді

Застиглий погляд, руки, сховані довгими рукавами навіть у спеку - ці мовчазні сигнали можуть бути криком про допомогу, особливо якщо йдеться про дитину. Якомога раніше розпізнати ознаки небезпеки в поведінці чи зовнішньому вигляді, правильно відреагувати і, головне, не нашкодити - важливе завдання для кожного дорослого, повідомляє РБК-Україна.

Про те, як підтримати дітей у важких ситуаціях та не залишитися осторонь, розповіла магістр психології і сертифікований дитячий психолог Олена Погорєлова.

За її словами, діти - найбільш вразлива частина суспільства. Вони шукають захисту і розуміння в дорослих, але що робити, коли саме ті, кому вони довіряють найбільше, стають джерелом страху й агресії? Часто в таких випадках дитина замикається в собі, а її емоції німіють від болю, сорому й невпевненості. У подібних обставинах саме увага оточуючих (вчителів, сусідів або знайомих) може стати для дитини єдиною надією на порятунок.

Погляд учителів: як школа може допомогти

У школі дитина проводить значну частину свого повсякденного життя, тож саме тут можна відстежити зміни в її поведінці. Важливо, щоб педагоги виявляли спостережливість і реагували на тривожні сигнали.

Олена Погорєлова зазначила, що діти, які зазнали насильства з боку дорослих, рідко говорять про це відкрито через страх, сором або брак довіри. Тому вчителям слід звернути увагу на певні ознаки:

• небажання повертатися додому, прагнення залишатися у школі довше;
• уникання контактів з дорослими, замкнутість у спілкуванні з викладачами;
• постійна втома, недоглянутий вигляд, носіння одягу не за погодою (наприклад, довгих рукавів у спеку);
• наявність синців або подряпин без зрозумілих пояснень їх походження;
• помітне уникання однолітків або ж підвищена агресивність і конфліктність;
• різке зниження успішності чи порушення уваги;
• хронічна сонливість, постійне відчуття голоду або часті скарги на самопочуття;
• ознаки аутоагресії (дити б'є чи кусає себе, принижувує власну гідність словами чи діями);
• прогули школи без серйозних причин;
• явний страх зробити помилку та надмірне почуття провини за свої дії.

Експертка підкреслила, що поодинокий випадок зміни поведінки ще не привід для поспішних висновків. Однак якщо такі прояви стають систематичними, необхідно діяти. Найголовніше - створити для дитини атмосферу довіри.

Олена Погорєлова пояснила, що не варто допитувати дитину прямо - це може призвести до ще більшого закриття. Спершу слід показати своє співчуття та готовність слухати: "Я помітив, що ти останнім часом виглядаєш засмученим... Якщо хочеш поговорити- я завжди поряд", - такі прості слова можуть зробити перший крок до близького контакту. Важливо не створювати у дитини відчуття сорому чи провини.

Роль сусідів: за закритими дверима

Сусіди мають унікальну можливість помічати те, що приховано від інших: зокрема, те, як складається побутове життя родини. Іноді саме вони бачать перші сигнали тривоги:

• постійний шум, крики чи плач із квартири;
• стан алкогольного чи наркотичного сп’яніння батьків чи інших дорослих;
• постійно неохайний вигляд дитини, одяг брудний, не по погоді та не по розміру;
• дитина постійно голодна, часто просить їжу, навіть може її красти;
• небажання йти додому: дитина більшість часу проводить на вулиці, проситься зайти у гості до сусідів, може навіть втікати з дому;
• в дитини часто з'являються синці, подряпини, опіки;
• частий плач дитини або, навпаки, постійний апатичний та беземоційний вигляд;
• постійні прояви агресії та конфлікти з оточуючими (але можливий і інший варіант, коли товариська дитина чомусть стає тривожною та замкнутою);
• дитину лякають різкі рухи.

Як вчинити правильно, щоб захистити дитину?

Байдужість здатна завдати значної шкоди, але й надмірний тиск може викликати страх у дитини. Психолог запропонувала чіткі рекомендації для тих, кому небайдуже.

За її словами, будь-який з таких проявів, помічених одноразово, ще не свідчить про небезпеку для дитини. Однак, якщо ці ознаки повторюються протягом певного часу, і ситуація не змінюється на краще, необхідно звернути на це увагу. Якщо ви, як сусід, стаєте свідком насильства або регулярно чуєте з квартири крики, плач чи гучні звуки, варто негайно звертатися до поліції. Усі зафіксовані спостереження слід передати правоохоронцям і соціальним службам -це може стати шансом врятувати дитину.

У разі виявлення тривожних сигналів не поспішайте прямо запитувати дитину, адже почуття страху чи сорому може завадити їй розкритися. Краще проявляти уважність: спостерігати, підтримувати просте спілкування та ставити ненав'язливі, відкриті запитання.

"Ваша уважність - це не втручання в чуже життя, а громадянська відповідальність. Пам'ятайте: вчасно зроблений дзвінок або спокійна розмова можуть змінити долю дитини", - підсумувала Олена Погорєлова.

Раніше портал Знай писав, що в Україні хочуть змінити систему шкільних перевезень: як возитимуть дітей.

Крім того, ми повідомляли, що робити, якщо дитину вивезли за кордон без згоди одного з батьків: коли варто звертатися до суду.

Також портал інформував, що діти міняють друзів на чат-боти: психологи б’ють на сполох через нову залежність.