"Вчитель не зміг знайти підхід": викладач порівняв ставлення до учнів в Україні, Європі, Азії та США

В Україні ж досі винним залишається вчитель.

Ситуація, коли учень відверто зриває урок, трапляється досить часто. Та як на це має реагувати вчитель?

Це питання у дописі у соцмережі Treads підняв вчитель Єгор Масюк.

Він зазначив, що виганяти такого учня за двері не можна - правила забороняють. Алгоритм чітких дій відсутній, а підтримки від керівництва годі чекати. У підсумку, в усьому винний вчитель.

За словами Єгора Масюка, це класика в наших школах. Спершу - зауваження, потім вмовляння, ще кілька зауважень, і зрештою лунає той зловісний вирок: "Вчитель не зміг знайти підхід". Особливо складно в таких ситуаціях молодим педагогам, які тільки розпочинають свою кар’єру. Ба більше, звернутися до адміністрації часто марно, адже вона здебільшого стає на бік учня. А батьки? Їхнє переконання незламне: їхня дитина завжди права, навіть якщо об'єктивно це не так.

Популярні новини зараз

Податки на квартири не нарахують: кого звільнять від сплати Рахунки боржників заарештують за секунду: в Україні посилять стягнення боргів Рішення про літні канікули ухвалено: коли школярів відправлять відпочивати Яка довідка збільшить пенсію на 1038 грн: пенсіонерам дали пояснення

Показати ще

"Учень відверто зриває урок. Вигнати його за двері не можна, чіткого алгоритму дій немає, а підтримки — катма. І вгадайте, хто залишається винним? Правильно, вчитель. Класичний сценарій у більшості наших шкіл: зауваження, вмовляння, ще одне зауваження. А фіналом стає безапеляційне: «Вчитель не зміг знайти підхід». Особливо важко молодим фахівцям. До керівництва йти часто немає сенсу, бо очікувано стануть на бік учня. Для батьків їхня дитина — завжди апріорі права", - написав автор дописа.

У результаті все закінчується тим, що вчитель залишається сам на сам із проблемами системи, емоційним виснаженням і неминучим професійним вигоранням. А ось за кордоном ситуація складається зовсім по-іншому. У розвинених країнах зрив уроку розцінюється не як риса характеру чи "пошук себе", а як серйозне порушення правил.

Автор допису розповів, як у світі вирішують питання дисципліни:

Фінляндія - тут дуже чітко визначено межі відповідальності. Вчитель займається навчанням, а батьки - вихованням. Якщо дитина систематично порушує дисципліну, її можуть тимчасово відсторонити від занять. Так, щоб батьки розв’язали питання виховання вдома.
Сінгапур - країна, де діє політика нульової толерантності до порушень дисципліни. Учні добре знають: зрив уроку загрожує більш ніж лекцією з вчителем у коридорі. Це можуть бути вимоги до прибирання шкільної території, виконання громадських робіт або навіть переведення до іншої школи. Цікаво ще й те, що якщо вчитель не відреагує на порушення, йому теж доведеться відповідати за бездіяльність.
Велика Британія - тут кожна школа має сувору Політику поведінки (Behaviour Policy). Учитель вправі видалити учня з уроку до спеціальної кімнати ізоляції, де той проводить день у тиші та самостійно виконує завдання без соціальної взаємодії.
США - там діють заходи відсторонення від навчання (Suspension) або навіть виключення зі школи (Expulsion). При цьому вся адміністративна та фінансова відповідальність лягає на плечі батьків. Недбалість у вихованні може обернутися штрафами чи обов’язковими курсами для них.
Японія - тут працює зовсім інший принцип: культура відповідальності перед колективом. Потужний соціальний тиск зі сторони однокласників і суспільства зазвичай діє набагато ефективніше за будь-які прямі покарання. Тут бути порушником означає втратити повагу свого кола.

Усі ці системи освіти об’єднує одна проста ідея: без дисципліни неможливо говорити про ефективне навчання.

"Сильні країни давно засвоїли базові принципи: Без дисципліни не буває навчання. Захищати вчителя, викликати батьків чи видаляти з уроку порушника — це абсолютна норма. Школа створена для тих, хто хоче здобувати знання. Залишається лише одне питання: коли здоровий глузд і захист педагога стануть нормою в нас?" - задався риторичним питанням автор допису.