Коли дитина дорослішає, але продовжує вчитися за батьківські гроші, у родині часто виникає напруга: батьки хочуть знати, де вона, з ким і що робить, а вона прагне самостійності. Психологиня Олена Платова у студії «Шелтер Життя» пояснила, де проходить межа між турботою та нав'язливим контролем.
На думку психотерапевтки, коли дитина вже повнолітня, вчиться в університеті й живе окремо, але стипендії не вистачає або її немає взагалі, фінансова залежність не дає батькам права контролювати кожен її крок. Вона наголошує: тут ідеться не про самостійність дитини і не про право батьків повністю контролювати її життя.
Самостійність починається з домовленості
Олена Платова вважає, що самостійність стартує з того, що дві сторони укладають домовленість і виконують її. Якщо дитина живе й навчається на батьківські гроші, а домовленості про ці гроші немає, то, за її словами, «хто що продавив, те і відбувається».
«Дитина може заявляти, що вона самостійна, або ховатися від батьків чи обманювати їх. Батьки натомість намагаються контролювати все», — пояснює психотерапевтка. Вона додає, що після 18 років потрібні свідомі домовленості та відповідальність усіх сторін за їх виконання. Лише тоді можна говорити про самостійність, кордони, права й обов'язки.
Платова також нагадує, що за законом відповідальність після повноліття — взаємна: не лише батьки відповідають за дітей, а й повнолітні діти фінансово відповідають за батьків, якщо ті не можуть самостійно забезпечувати своє життя.
Контроль — це симптом тривоги
За словами експертки, бажання постійно контролювати — це результат і симптом великої тривоги. Вона радить батькам щиро запитати себе: для чого вони насправді хочуть знати маршрут переміщення дитини.
«Мама, яка звикла прати своєму синочку чи готувати йому, коли він поїде, має якось від цього відвикнути. І я думаю, що вона з цим порається набагато легше, ніж від звички постійно йому дзвонити й починати його день із дзвінка», — зазначила Платова.
Водночас вона наголосила, що в частих розмовах немає нічого поганого. «Навіть якщо люди кілька разів розмовляють на день, я не бачу в цьому ніякого криміналу, якщо їм цікаво, якщо їм приємно, якщо їм хочеться це робити», — каже психотерапевтка. На її думку, будь-яка звичка напрацьовується за 21 день і так само відпрацьовується, тож після зміни життя варто провести ревізію своїх звичок.
Що радять робити батькам
- Укладати з дитиною чіткі домовленості, якщо вона фінансово залежить від батьків.
- Проговорювати правила «до молекул», щоб обидві сторони однаково розуміли, що можна, а чого не можна.
- Запитувати себе, для чого саме хочеться контролювати і чи не стоїть за цим тривога.
- Переглянути свої звички після від'їзду дитини, зокрема звичку починати її день із дзвінка.
«Я за домовленості прозорі, ясні, зрозумілі всім однаково. Це важливо», — підсумувала Платова. За її словами, люди часто домовляються, а кожен має на увазі своє, після чого з'являються взаємні звинувачення в нерозумінні. Це, каже вона, і є культура відносин — у кожній родині вона своя.
Раніше портал Знай повідомляв, шкільні табелі стануть іншими.
Також наш портал інформував, 5 000 грн на першокласника.
