Болісний момент для багатьох батьків: ще вчора дитина беззаперечно довіряла кожному слову, а сьогодні раптом прислухається до однолітків більше, ніж до них. Втім, як пояснює психологиня проєкту "ПОРУЧ" Оксана Шаровара, батьківська спокійна присутність і послідовність лишаються важливими, навіть коли зовні здається, що вплив дорослих зменшився.
Про те, чому для підлітка думка ровесників раптом стає важливішою за батьківську, психологиня розповіла в колонці для видання "Рубрика".
Ровесники — "дзеркало", у якому підліток впізнає себе
Ключове завдання підліткового віку — сепарація, тобто поступове відокремлення дитини від батьків. У цей період діти шукають власну ідентичність, цінності, потреби та розуміння того, ким вони є.
Зробити це, перебуваючи виключно в сімейному колі, неможливо. Підліткам потрібне "дзеркало", щоб впізнати себе в інших, — і таким дзеркалом стають саме однолітки. Ролі батьків і друзів при цьому функціонально різні: дорослі мають бути наставниками й опорою, забезпечувати підтримку та безпеку, а друзі — це "тренажер", на якому дитина відпрацьовує моделі стосунків, які згодом перенесе в доросле життя.
Про що насправді говорить підліткове "ні"
Коли дитина починає сперечатися з будь-якого приводу, гостріше відстоює власну думку й зачиняє двері своєї кімнати, це не означає, що вона відмовляє батькам особисто. У цей момент підліток каже "так" власним цінностям, світогляду та інтересам.
Часто це спосіб заявити про автономію й бажання ухвалювати більше рішень самостійно. Психологиня радить у такі моменти не звинувачувати ("ти мене не слухаєш та ігноруєш"), а спокійно запитати, чому дитина думає саме так, що їй імпонує в цій позиції.
Межі контролю створюють відчуття безпеки
Усупереч поширеній думці, саме межі дають підлітку відчуття безпеки. Оксана Шаровара порівнює це з повітряним змієм: якщо тримати мотузку надто близько — він не злетить, а відпустити зовсім — понесе геть.
Батькам варто поступово збільшувати простір для самостійних рішень у безпечних сферах — планування часу, вибір одягу, стилю та хобі. Навіть якщо захоплення часто змінюються, це нормальний пошук себе. Незмінними мають лишатися фізична безпека, питання здоров'я та життя, повага до інших і базові сімейні домовленості.
Тривожні сигнали: коли компанія "поглинула" дитину
Не кожна компанія однолітків небезпечна, але батькам варто насторожитися, якщо дитина:
- різко змінює поведінку, стає агресивною або закритою;
- систематично говорить неправду та втрачає інтерес до попередніх захоплень;
- прогулює навчання, через що різко падає успішність;
- вживає психоактивні речовини або бере участь у ризикованих "челенджах";
- виглядає стривоженою після спілкування з певною компанією;
- боїться сказати "ні" друзям і відмовляється від власних потреб, аби відповідати очікуванням гурту.
Що робити батькам у такій ситуації
Психологиня радить діяти без тиску та допитів. Спочатку — поговорити й сказати: "Я бачу, що тобі останнім часом некомфортно в цій компанії". Далі — нагадати про сімейні домовленості та пояснити, чому вони важливі для безпеки і довіри.
Корисно відпрацювати з дитиною сценарії, як вона може сказати "ні" друзям у ризиковій ситуації, та домовитися про кодове слово або сигнал у месенджері, побачивши який батьки без зайвих запитань прийдуть на допомогу. За потреби можна звернутися по безкоштовну консультацію до психолога, якому дитина розповість те, чим не готова поділитися з батьками.
Головне, наголошує фахівчиня, — тримати в голові просту формулу: "Зі мною все гаразд, і з тобою все гаразд". Це просто складний період, який потрібно пройти разом. "ПОРУЧ" — проєкт психосоціальної підтримки дітей і батьків, який реалізується ГО "Всеукраїнський громадський центр «Волонтер»" спільно з Представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.
Раніше портал Знай повідомляв, першокласник звикає до школи до 3 місяців: психолог назвала симптоми, коли треба йти до фахівця.
Також наш портал інформував, дитина зривається на батьках? три фрази замість крику, які радять психологи.
Більше деталей читай у матеріалі: чому діти тікають з дому: головна причина не війна, а брак довіри в родині.
