Життя дітей у прифронтових і прикордонних регіонах України сьогодні визначене постійними повітряними тривогами, обстрілами КАБами та загрозою ударних безпілотників. Хронічний стрес глибинно впливає на їхній емоційний стан, навчання та соціалізацію — і, як зазначають фахівці, посттравматичний стресовий розлад у дітей став значно «молодшим».

Про це йдеться в матеріалі РБК-Україна, що зібрав реальні історії дітей із прифронтових територій та коментарі психологів благодійного фонду «Голоси дітей».

Що бачать психологи у 2026 році

Психологиня Софія Стеценко називає головну зміну запитів цього року — вербування дітей і підлітків. За її словами, почастішали звернення про те, як дорослим спілкуватися з дітьми, які вже мають вироки суду та затверджені програми.

«Не можемо міряти, де велика шкода, а де менша. Однак це однозначно шкода — і для цієї дитини, і для суспільства. Сюди може потрапляти найменший віковий діапазон — з нашого досвіду, це було 10 років», — попереджає психологиня.

У групі ризику опиняються діти, з якими батьки не вибудували довірливих стосунків і не розвивають критичне мислення. Саме тому фахівці наголошують: основа безпеки дитини закладається в родині ще до того, як вона стикається з реальною небезпекою.

Ранній ПТСР і мовленнєві розлади

Стеценко зазначає, що ПТСР стає більш раннім — навіть із зовсім маленькими дітьми батьки звертаються з цією проблемою. Це страхи, які дитина воліє забути, проблеми зі сном, інші види травм, пов'язані з війною.

«У нас звертаються через логоневрози, мутизм. Взагалі мовленнєва сфера дуже страждає. І це теж пов'язано з війною, і це теж новий запит», — додає психологиня.

Як розпізнати травму в дитини

Батьки — головний інструмент раннього виявлення проблеми, наголошує Софія Стеценко. У найменших дітей зміни помітні в іграх, ритуалах сну та тілесних реакціях: може з'являтися знервованість, сіпання від різких звуків.

У шкільному віці наслідки часто проявляються через навчання — знижується продуктивність, дитина швидше втомлюється, гірше вчиться, погіршуються пізнавальні процеси. Тому важливо не чекати, доки «само минеться», а звертатися по допомогу, коли зміни стають помітними.

«Коли дитина не може визначитись, що вона зараз хоче робити, чи хоче вона взагалі пити воду, чи яким кольором малювати, то це можлива ознака ПТСР», — пояснює психологиня, застерігаючи, що це варто відрізняти від гіперопіки батьків.

Що допомагає дітям

Фахівці наголошують на кількох ключових опорах для дитячої стійкості під час війни:

  • Соціальні зв'язки — інші діти та дорослі поруч допомагають тримати внутрішню опору навіть у тривозі.
  • Укриття та підземні школи — це про адаптацію, комунікацію та спокій, а отже й про легше навчання.
  • Власний безпечний простір, як «халабуда» з подушками, де дитина може сама регулювати свій стан.
  • Турбота про тварину — домашній улюбленець дає відчуття відповідальності та любові.

Після гострих подій психологи радять спершу стабілізувати дитину й батьків і задовольнити базові потреби: дати попити, пограти. А вже потім працювати з травмою — зокрема за методикою РТМ-протоколу, яка дозволяє опрацьовувати травму без заглиблення й занурення в неї.

Нагадаємо, що з початку повномасштабного вторгнення евакуювали понад 1,4 мільйона осіб, із яких близько 212 тисяч — діти. На підконтрольній території Донеччини досі лишаються 6 124 неповнолітні.

Раніше портал Знай повідомляв, війна ламає світ підлітків-переселенців: психологи пояснили, як батькам допомогти дитині.

Також наш портал інформував, діти тепер навчатимуться під землею через обстріли: якою буде нова школа.