Для дитини, чий батько служить, кожен його від'їзд — це сльози й тривога, а кожне повернення з короткої відпустки — новий стрес і виснаження. Тому батькам і близьким дорослим важливо розуміти, що відбувається з дитячою психікою в ці моменти, і як підтримати сина чи доньку, не знецінюючи їхніх переживань.
Масштаб проблеми підтверджують цифри. Як розповіла психологиня регіонального центру БФ «Голоси дітей» у Запоріжжі Анна Застело у коментарі для інформаційного агентства «Вчасно», на сьогодні понад 55% дітей в Україні постійно відчувають страх або сум через службу одного з батьків, ще 24% — періодично. Дослідження ГО «Вільний вибір» та «Освіторія», проведене у квітні, показало, що серед них 42,7% приховують факт служби мами чи тата від однолітків, боячись емоційного навантаження або неготовими бути до чутливих питань.
Чому розлука «триває вічність»: як її переживають діти різного віку
Реакція дитини на від'їзд батька залежить від віку. Чотирирічний малюк взагалі не розуміє, що таке час, тому обіцянка «тато повернеться через пів року» для нього порожній звук. «Для них кілька місяців сприймаються як щось безкінечне, тому вони часто й порівнюють усе, гіперболізуючи: “тата не було цілу вічність”», — пояснює психологиня.
Школярі вже розуміють причину відсутності батька, але гостро переживають його відсутність на значущих подіях — дні народження, першому дзвонику, творчих виступах чи спортивних змаганнях. А підлітки, хоч зовні й реагують стримано, всередині переживають усе набагато бурхливіше: відстороненням вони просто захищають себе від сильних емоцій.
Коли тато знову збирається на службу, дитина може не лише сумувати й плакати, а й ображатися, закриватися в собі, злитися. Молодші стають неслухняними й капризними, старші апелюють до несправедливості. Часто з'являється відчуття провини: малюкові здається, ніби він «недостатньо хороший», тому батько їде. Це обов'язково треба розвінчувати — пояснювати, відповідно до віку, чому тато змушений служити, а не лишатися поруч.
Як говорити з дитиною про розлуку
Головне правило — не залишати дитину наодинці з важкими емоціями. «Не залишайте дитину наодинці з такими емоціями. Краще використовуйте усі можливості, які маєте», — радить Анна Застело. Це можуть бути обійми, спільне складання речей тата, похід за покупками, малювання або просто розмова.
Психологиня наголошує: вдавати спокій і радість не можна. Якщо всі робитимуть вигляд, що ситуація «нормальна», дитина почне почуватися відокремленою — ніби вона єдина сумує. Знецінення емоцій вплине на її майбутній емоційний розвиток. Замість цього треба чесно ділитися власними переживаннями: «я бачу, що тобі сумно. Я теж сумую, мені не вистачає тата». Фраза «не плач, тато скоро приїде» не працює взагалі.
Дошкільникам важливо пояснити, що тато їде не через них, а щоб виконувати важливу роботу, і що про дитину подбають інші дорослі. Маленьким дуже допомагає фізичний контакт — обійми. Для старших важливі речі, подаровані татом: шеврон, кепка з емблемою підрозділу, блокнот. Тримати їх у руці — уже полегшення. Далі варто запровадити спільний ритуал: вечірній чай із печивом, читання книжечки чи прогулянка в те місце, куди дитина ходила з батьком.
Чому «тато-свято» може нашкодити
Повернення батька — це сплеск позитивних емоцій, але для дитячої психіки це також стрес. Після підйому настрою може настати регрес: поганий сон, поганий апетит, дратівливість, проблеми з навчанням через незібраність. Тому не варто перетворювати всю відпустку тата на низку атракціонів і розваг без жодної відмови — після його від'їзду дитина різко повернеться до буднів і переживе той самий регрес.
«Краще шукати компроміс: замість тижня атракціонів — прогулянки в парку, розмови, ігри вдома чи на майданчику, але наближені до буднів дитини», — радить психологиня. Образа на від'їзд, за її словами, неминуча — дитина все одно шукатиме винних і звинувачуватиме себе. Тому безпечним дорослим треба просто бути поруч і підтримувати її.
Безкоштовну психологічну підтримку для дітей і батьків під час війни надають психологи фонду «Голоси дітей» за телефоном 0 800 210 106 або через Telegram-чатбот фонду.
Раніше портал Знай повідомляв, куди звертатися по допомогу психолога під час війни: гаряча лінія, центри та фонди для дітей.
