У Бучанському ліцеї №3 провели анонімне опитування серед 351 школяра віком від 10 до 14 років — і результати виявилися тривожними. Понад половина дітей, які відповіли на запитання про образи, приниження та агресію, зізналися, що стикалися з такими ситуаціями в школі.
Ще більш насторожує інша цифра: лише третина учнів, які відповіли на блок про підтримку, зазначили, що завжди мають поряд людину, з якою можуть поговорити про власні переживання. Дослідження провів благодійний фонд «ТВОЯ ОПОРА» восени 2025 року серед учнів 5–7 класів, а результати представили 13 жовтня на зустрічі в Бучі.
Чому про булінг мовчать
Психологи наголошують: цькування не завжди починається з відкритого конфлікту. Воно може проявлятися через систематичні образи, принизливі прізвиська, висміювання або виключення дитини з колективу. Частина підлітків сприймає образливу поведінку як звичайні жарти, а звернутися до дорослих їм заважає страх осуду — мовляв, «самі розберетеся» або «не звертай уваги».
«Якщо ми хочемо, щоб поруч із нашими дітьми були дорослі, які можуть їх почути й допомогти, маємо розуміти, що цим дорослим теж потрібна допомога», — пояснила засновниця фонду Валерія Татарчук.
Кімната, куди діти приходять самі
Щоб допомогти школярам говорити про складні ситуації, у ліцеї облаштували антистрес-кімнату «Укриття від насильства». Тут передбачили місця для відпочинку й емоційного розвантаження, а також індивідуальних консультацій із психологом.
За час пілотного проєкту простором скористалися 123 учні, з яких 115 прийшли за власною ініціативою, а загалом зафіксували 156 відвідувань. Це один із найпоказовіших результатів: школярі самі шукають підтримку, коли мають для цього місце, а не лише за направленням учителя.
Підтримку отримали й педагоги
Окрема частина проєкту стосується вчителів: фонд провів навчання для 83 педагогів, які вчилися помічати ознаки булінгу, реагувати на складну поведінку дітей та керувати власними емоціями. Це особливо актуально під час війни, коли дорослі, що щодня працюють зі школярами, самі можуть переживати втрати й постійну тривогу.
Що робити батькам, якщо дитина розповіла про цькування
Фахівці радять насамперед вислухати дитину й не знецінювати її переживання фразами «не звертай уваги» чи «самі розберетеся». Варто з'ясувати, що саме сталося, чи повторюється ситуація, хто був присутній і чи почувається дитина в безпеці.
Якщо йдеться про систематичні образи чи переслідування, батьки можуть звернутися до класного керівника, шкільного психолога або адміністрації закладу. Досвід Бучанського ліцею №3 тепер планують використати для розроблення рекомендацій іншим школам — зокрема щодо взаємодії між учителями, психологами, соціальними службами та ювенальною поліцією.
Раніше портал Знай повідомляв, у Запоріжжі психологи розвивають емоційний інтелект 47 дітей з інвалідністю від 3 до 18 років.
