У певний момент дорослішання багато дітей змінюють ставлення до мами й тата. Те, що ще вчора було звичним — обійми на людях, поради перед важливими подіями чи відверті розмови — раптом викликає роздратування або збентеження. Для батьків це може виглядати як віддалення чи навіть образа.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяВодночас психологи пояснюють: подібна реакція часто пов’язана з природними процесами формування особистості.
Потреба у самостійності
Підлітковий вік — це етап активного самовизначення. Дитина починає усвідомлювати себе як окрему особистість зі своїми переконаннями, смаками та межами. Бажання дистанціюватися від батьків інколи проявляється у вигляді сорому або різкої реакції на звичні прояви турботи. Надмірна опіка чи публічні прояви уваги можуть сприйматися як втручання у власний простір.
У цей період підліток прагне самостійно приймати рішення — від вибору одягу до кола спілкування. Будь-які дії дорослих, які нагадують про дитячий статус, можуть викликати протест.
Вплив однолітків
Думка ровесників стає надзвичайно важливою. Прагнення відповідати групі іноді змушує дітей болісно реагувати навіть на нейтральні вчинки батьків. Гучний голос на вулиці, жарти у присутності друзів чи особливості стилю — усе це може здаватися підлітку потенційним приводом для насмішок.
Причина не в оцінці самих батьків, а у страху виділитися або стати об’єктом критики серед однолітків. Соціальна адаптація у цьому віці часто супроводжується підвищеною чутливістю до зовнішньої думки.
Переосмислення авторитетів
З часом діти починають помічати, що дорослі не є ідеальними. Формується критичне мислення, з’являється бажання мати власну позицію. Якщо раніше слова батьків сприймалися як безумовна істина, то тепер підліток може не погоджуватися, сперечатися або дистанціюватися.
Цей процес — частина розвитку. Водночас емоційні реакції можуть бути різкими, адже новий погляд на світ ще тільки формується.
Внутрішня суперечність
Підлітки часто переживають внутрішній конфлікт: з одного боку, їм потрібна підтримка, з іншого — вони прагнуть свободи. Звідси й нестабільність у поведінці: сьогодні відкритість і довіра, завтра — холодність або дратівливість.
Такі зміни можуть виглядати раптовими, однак вони типові для періоду дорослішання.
Як діяти дорослим
Фахівці радять батькам не сприймати подібні реакції як особисту зневагу. Важливо зберігати спокій і повагу до нових меж дитини. Серед основних рекомендацій:
-
не висміювати й не знецінювати почуття підлітка;
-
залишатися відкритими до спілкування;
-
уникати різких покарань за емоційні сплески;
-
демонструвати стабільність і підтримку.
Період віддалення зазвичай не означає втрату прив’язаності. Часто за зовнішньою різкістю ховається потреба в розумінні та прийнятті. З часом, коли етап самовизначення стає менш напруженим, взаємини можуть набути нового, більш зрілого формату.
Нагадаємо, хорошою дитиною бути шкідливо? Психологи назвали дитячі звички, які заважають щасливому життю
Раніше ми розповідали, що "Навчання стає каторгою": у мережі розгорілася дискусія через домашні завдання школярів
Також, "недолік та небезпечні умови": у школах можуть поділити класи на групи
