Дитина далеко не завжди може сказати словами, що їй страшно, тривожно чи боляче на душі. Особливо після пережитих стресових або травматичних подій. Натомість переживання можуть проявлятися через поведінку, сон, навчання або навіть фізичне самопочуття.
Фахівці благодійного фонду «Посмішка» пояснили, на які зміни батькам варто звернути увагу.
Маленькі діти часто «говорять» поведінкою
Дітям до шести років складно пояснити словами, що саме їх турбує. Тому сильний стрес вони можуть проявляти через плач, крики, протести та категоричні відмови.
Іноді дитина починає боятися залишатися сама, не хоче відпускати батьків навіть на короткий час або важко засинає.
Ще один сигнал — проблеми зі сном, нічні жахи або постійні скарги на біль у тілі, хоча медичних причин для цього немає.
У такому віці може з'явитися і почуття провини. Наприклад, дитина здатна вирішити, що неприємна подія сталася через неї.
У школярів стрес може вплинути на навчання
Діти від 7 до 11 років уже краще розуміють свої емоції, однак не завжди можуть про них розповісти.
Батьки можуть помітити, що дитина стала розсіяною, гірше запам'ятовує інформацію або раптово втратила інтерес до навчання.
Також можливі страх розлуки з батьками, постійне бажання телефонувати їм, біль у голові чи животі.
Іноді дитина починає поводитися молодше свого віку — наприклад, знову просить улюблену іграшку, повертається до давніх звичок або може виникнути енурез.
Особливої уваги заслуговує гра, у якій дитина постійно відтворює пережиті події — наприклад, евакуацію, війну чи перебування в укритті. Безпечна гра сама по собі не є проблемою: таким чином дитина може намагатися впоратися зі складним досвідом.
Підлітки можуть приховувати переживання
З підлітками ситуація складніша. Вони нерідко відповідають «усе нормально», навіть коли всередині переживають сильну тривогу.
Тривожними сигналами можуть бути різка замкнутість, втрата мотивації, знецінення навчання та майбутнього, спалахи агресії або ризикована поведінка.
Також варто звернути увагу на постійну втому, безсоння, емоційне відсторонення та втрату інтересу до звичних речей.
Одна й та сама подія може по-різному впливати на дітей. Тому батькам важливо дивитися не лише на окремий симптом, а на помітну зміну поведінки дитини порівняно з тим, якою вона була раніше.
Нагадаємо, дитина не хоче до школи: 6 тривожних сигналів для батьків
Раніше ми розповідали, за партами або за монітором вдома: батьки хочуть самі вирішувати, як навчатися дітям
