Правило «зробиш — отримаєш нагороду» виглядає простим і дієвим способом домовитися з дитиною. У короткостроковій перспективі воно справді працює: дитина докладає більше зусиль, щоб отримати бажаний подарунок чи привілей. Але психологи радять батькам звернути увагу на те, що відбувається з бажанням діяти, коли нагорода раптово зникає. Про це йдеться у матеріалі видання Psychology Today, який переповів ТСН.
Коли нагорода забирає мотивацію
Показовим є дослідження психолога Коу Мураями та його колег. Учасників попросили виконувати просте завдання, причому одну групу додатково винагороджували грошима за успішний результат. На наступному етапі винагороду скасували — і саме тоді проявилася суттєва різниця.
Люди, які раніше отримували гроші за результат, згодом були менш схильні добровільно продовжувати завдання, ніж ті, хто спочатку працював без винагороди. Дослідники зафіксували й зміни в роботі мозку: спочатку фінансовий стимул посилював нейронну реакцію, пов'язану з успішним виконанням, а після скасування нагороди ця реакція слабшала.
Тобто зовнішній стимул справді здатен тимчасово підсилити бажання докласти зусиль. Однак разом із ним може зникнути й частина інтересу до самої діяльності. Дитина поступово перестає вчитися або прибирати «бо треба» — і починає робити це лише заради заохочення.
Пастка гедоністичної адаптації
Є й друга проблема: нагороди з часом втрачають привабливість. Психологи називають це гедоністичною адаптацією — людина звикає до того, що спочатку приносило задоволення, і воно перестає викликати колишній інтерес.
Через це батьки опиняються у своєрідній гонитві за дедалі сильнішими стимулами. Маленької нагороди вже недостатньо, тож з'являється більша, потім ще більша. Так формується система, у якій дитина звикає питати: «А що я за це отримаю?». Варто розуміти: виконання вимоги ще не означає справжньої мотивації.
Цікавість замість контролю
Зовнішня винагорода може забезпечити слухняність і швидкий результат. Проте батькам зазвичай хочеться більшого — щоб дитина сама розуміла сенс своїх дій, проявляла ініціативу, вчилася відповідальності та могла діяти без постійного заохочення.
Психологи пропонують інший підхід. Коли дитина опирається, не варто одразу підкуповувати її чи погрожувати покаранням — спершу треба зрозуміти причину поведінки. Відмова щось робити не завжди означає лінощі, впертість чи бажання порушити правила. За нею можуть стояти страх, тривога, втома, конфлікт з іншими дітьми, потреба в увазі або бажання довше залишатися поруч із батьками.
Що сказати дитині замість «що я тобі за це дам»
Кожна причина опору потребує іншої реакції, тому універсального підкупу не існує. Замість автоматичного питання «Що я можу тобі за це дати?» психологи радять поставити інше: «Що зараз заважає тобі це зробити?».
- Якщо дитина боїться помилитися — запропонуйте зробити завдання разом перший раз.
- Якщо втомилася — дайте короткий відпочинок, а не нагороду.
- Якщо їй бракує уваги — проведіть 10 хвилин разом, замість того щоб «оплачувати» кожну дію.
- Хваліть не за результат, а за зусилля і процес, щоб дитина вчилася цінувати саму діяльність.
Це не означає, що від подарунків треба відмовитися повністю, але вони мають бути не оплатою за слухняність, а спонтанним проявом любові. Головне — не робити з винагороди єдиний важіль, який керує поведінкою дитини.
Раніше портал Знай повідомляв, ніжне виховання вчить мозок дитини відчувати радість.
Також наш портал інформував, батьки скаржаться на насильство в школах: як діяти, якщо керівництво мовчить.
