Вчитель щойно дав завдання, а дитина одразу відмовляється його робити - навіть якщо воно дуже просте. Більшість дорослих у такій ситуації звично звинувачують дитину в ліні чи відсутності бажання вчитися. Однак насправді за цим можуть стояти значно глибші процеси, які відбуваються в дитячій психіці.
Життя у війні, фонова тривога, постійний пошук розваг у телефоні та невміння нудьгувати запускають у дитини захисні механізми. Вони ведуть її найлегшою стежкою: уникнути труднощів замість того, щоб думати, як їх подолати. Про це розповіла півфіналістка Global Teacher Prize Ukraine-2020, засновниця центру діяльнісної освіти «Стежка» Галина Сищук в інтерв'ю Вчися.Медіа.
«Я не знаю» - це не звичайна лінь
Учителька ввела власне поняття для цього комплексу процесів - «когнітивна лінь». Така лінь виникає через складні умови розвитку та забагато вимог, які не адаптуються до реального життя дитини.
«Якщо дитина не може успішно навчатися з якихось причин - розумовий чи фізичний розвиток, вплив стресу, недостатня соціалізація - це все нашаровується, як снігова куля. На перший погляд дитина не хоче старатися, а насправді ця поведінка сигналізує, що нервова система ввімкнула захисні механізми», - пояснює Галина Сищук.
Чому діти вибудовують захисні стратегії
Одна з головних причин - перекладання завеликої відповідальності за навчання на батьків. З переходом на дистанційну освіту більшість уроків діти проводять вдома, і батьки часто самі пояснюють матеріал замість дитини.
«Батьками керує не логіка, а інстинкти: коли твоя дитинка страждає, переживає, плаче, то її треба захистити, розв'язати проблему, пояснити матеріал. Але чомусь наступного разу дива не стається, і діти знову потребують пояснень. Так вони перекладають із себе відповідальність», - каже учителька.
Важливо розуміти: багаторазове пояснення матеріалу - це фактично виконання завдання за дитину. Така поведінка не є маніпуляцією, а радше підсвідомим механізмом уникнення, якщо на розв'язок не вистачає ресурсів.
Що ще блокує навчання
Серед інших чинників - брак фізичної активності та свари за помилки. «Розвиток тіла у сучасних дітей відбувається довше, ніж навіть десять років тому. Менше фізичної активності - тіло розвивається по-іншому, але в школу поспішають віддати в шість років. Сьогоднішня дитина такого віку ще не має достатньо сформованого стану тіла, їй важко сидіти за партою», - пояснює Галина Сищук.
Окремо вчителька наголошує на шкідливості звички сварити дитину за помилки: «Сварити за помилку під час навчання - це сварити за розвиток. З'являється замкнене коло: дитина помиляється, а батьки панікують і акцентують увагу на провалі, а не на успіху. Учора був один правильно розв'язаний вираз, а сьогодні вже три. Але чи хвалить хтось дитину за це? Майже ніколи».
Проблема може доходити навіть до психосоматики: якщо шість років у дитини не було досвіду виконання нудної і тяжкої роботи, школа стає першим місцем, від якого організм захищається аж до болю голови чи живота.
Як допомогти дитині долати «когнітивну лінь»
Перший крок - зрозуміти, з чим пов'язана відмова конкретної дитини. Це робиться методом тривалих спостережень. Галина Сищук радить допомагати дитині зробити перший крок, навіть якщо це займає багато часу.
«Важливо не здатися: учитель направляє, куди можна подивитися, що можна зробити, питає про варіанти розв'язку проблеми у дитини. Педагог водить дитину біля правильної відповіді, але не тикає її носом - вона має знайти розв'язок сама методом практичного досвіду», - пояснює вчителька.
Наприклад, якщо учень забув, скільки буде 3 на 4, не варто радити дивитися в табличку чи соромити за незнання. Можна запитати, чи пам'ятає він, скільки буде 3 на 3, а тоді чи зможе додати до відповіді ще 3. Це створення нових нейронних зв'язків: коли немає прямого шляху, варто шукати обхідний.
Що робити, коли в дитини з'явилися болі
Якщо дитина скаржиться на голову чи живіт перед контрольними, варто діяти за чітким алгоритмом. Спочатку долучити лікаря, аби виключити медичну причину болю. Другий спеціаліст - психолог, адже розбиратися з психологічними особливостями захисних механізмів дитини не є завданням учителя. І обов'язково пояснити батькам, що таке психосоматика та на якому фоні вона виникає.
Лікар, психолог, педагог і батьки мають працювати спільно та реагувати на ситуацію координовано. Також варто бути готовими, що проблема не вирішиться миттєво - на подолання захисних механізмів можуть піти місяці, адже дитина напрацьовувала деструктивну поведінку роками.
Раніше портал Знай повідомляв, школа тисне написати заяву на відрахування: чому батькам не варто поспішати.
Також наш портал інформував, діти не встигають пообідати у школі: скільки має тривати перерва на їжу.
