Уявлення про сім'ю змінюються. Для когось шлюб і романтичне кохання лишаються природним шляхом до батьківства, однак дедалі більше людей у світі замислюються: чи обов'язково ці речі мають іти в комплекті? Чи можна виховувати дитину з близьким другом, подругою чи навіть кількома дорослими, які поділяють відповідальність і цінності, але не перебувають у романтичних стосунках.
Ідеться про так зване «платонічне співбатьківство» - модель, де батьківство стає спільним проєктом людей, яких об'єднує дружба і довіра, а не почуття. Як пише видання The Washington Post, цей формат дедалі частіше привертає увагу людей, розчарованих традиційною моделлю сім'ї.
У центрі такої моделі - не статус стосунків, а здатність дорослих співпрацювати, забезпечувати дитині стабільність і розподіляти щоденні турботи. Це не випадкове рішення чи спроба замінити партнерство дружбою, а свідомий вибір створити родину на основі довіри та взаємної підтримки.
Не романтична історія, а свідомий проєкт
Такий формат передбачає, що двоє чи більше дорослих домовляються разом виховувати дитину, але не бути романтичними партнерами. Інтерес до нього помітний і в цифровому просторі: з'являються спеціалізовані платформи, де люди шукають потенційних співбатьків. Водночас точних статистичних даних про поширеність цього явища поки немає, тож говорити про масовий перехід до нової моделі ще зарано.
Прихильники платонічного співбатьківства наголошують на практичних перевагах. Кілька дорослих можуть розділити фінансові витрати, побутові обов'язки та емоційне навантаження. У результаті дитина отримує більше часу та уваги, а батьки - можливість не залишатися сам на сам із виснажливим ритмом виховання.
Про що треба домовитися заздалегідь
Водночас така модель вимагає особливої відповідальності. Якщо в романтичних стосунках люди іноді покладаються на почуття та спонтанні рішення, то платонічне співбатьківство змушує заздалегідь проговорити найважливіше. Серед таких питань - фінанси, підходи до виховання, освіта, медичні рішення, свята, правила дисципліни та можливі конфлікти.
Не менш важливий і юридичний бік: законодавство не всюди передбачає можливість офіційно закріпити батьківські права за кількома дорослими. Тому бажання створити незвичну сім'ю має супроводжуватися ретельною підготовкою та чіткими домовленостями.
Що насправді потрібно дитині
Дискусія про альтернативні родинні моделі часто зводиться до одного питання: чи може дитина бути щасливою без традиційної сім'ї з двома одруженими батьками. Однак важливіше не лише те, скільки дорослих поруч, а й те, наскільки стабільне, безпечне та турботливе середовище вони створюють.
Труднощі, з якими можуть стикатися діти в родинах без шлюбу чи після розлучення, нерідко пов'язані не зі статусом батьків, а з фінансовою нестабільністю, конфліктами та стресом через зміни в родині. Водночас любов, послідовна увага, достатні ресурси та підтримка можуть бути й у різних сімейних форматах.
Ідея платонічного співбатьківства порушує ще одне питання: чи не покладає традиційна модель занадто багато відповідальності на двох людей, а часто - непропорційно багато на матір. Розподіл турботи між кількома дорослими може стати способом зробити батьківство менш виснажливим і більш партнерським.
Платонічне співбатьківство навряд чи найближчим часом витіснить традиційну сім'ю. І не в цьому його сенс. Воно радше розширює саме уявлення про те, якою може бути родина - не лише союзом закоханих, а й спільнотою людей, об'єднаних довірою, турботою та відповідальністю за дитину, йдеться в матеріалі ТСН.
Раніше портал Знай повідомляв, батьки перестають кричати на дітей: що таке лагідне виховання і чи це вседозволеність.
