Уроки шкільного життя не закінчуються за дверима класу — вони продовжуються у коридорах батьківських і вчительських зустрічей. Викладачка Українського центру у Чорногорії Ірина Гондюл пояснила, чому знайти спільну мову між батьками та вчителями часто майже неможливо.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяЗа її словами, кожна зі сторін приходить на розмову зі своїм «багажем» минулого. Батьки хочуть, щоб їхніх дітей зрозуміли, а вчителі — щоб зрозуміли їх самих. «Буває, що батьки приходять до школи зі своїм дитинством, де їх сварили або хвалили, і несвідомо чекають реваншу. А вчителі — зі своїм, із тим самим "ти відповідаєш за всіх", яке звучить у голові вже роками», — зазначає пані Гондюл.
У такій атмосфері легко пропустити головне: всі учасники хочуть не перемогти один одного, а бути почутими і відчути спокій. Проблема в тому, що напруження минулого підштовхує до боротьби, і розмова швидко перетворюється на гру «хто кого переможе».
Викладачка радить виходити з цього кола: спільна мова з’явиться тоді, коли хтось наважиться зняти напруження і сказати: «Я хочу, щоб після цієї розмови всім було легше, а не важче». Тоді обговорення стає не про старі образи, а про пошук рішень тут і зараз.
Якщо цього не відбувається, конфлікти між батьками і вчителями залишаються невирішеними, і гра «хто кого переможе» продовжується знову й знову, шкодячи і дітям, і дорослим. Головний урок від Гондюл: щоб школа працювала на всіх, потрібно вчитися слухати одне одного, а не доводити, хто сильніший.
Раніше ми розповідали, що третина школярів не справляється з "домашкою": що пропонують у МОН
Також, 6 поширених помилок, яких повинні уникати батьки підлітків: як побудувати довіру
