Одні батьки суворо контролюють кожен крок своєї дитини, а інші, навпаки, побоюються виглядати жорсткими і прагнуть стати для підлітка найкращим другом, дозволяючи практично все. А є й ті, хто через втому від роботи, війни або власних переживань просто відсторонюється від емоційного життя дитини.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяХоча кожна сім’я має особливий спосіб виховання, психологиня Наталія Шейнич наголошує, що стиль спілкування з дітьми суттєво впливає на їхній розвиток і майбутнє.
Ще у 1960-х роках американська дослідниця Діана Баумрінд окреслила чотири основні стилі батьківства. Наталія Шейнич розповідає, що частину конфліктів між батьками та дітьми можна пояснити саме особливостями цих підходів до виховання.
Авторитарний стиль: повний контроль і відсутність свободи
Про цей тип батьківства часто свідчать фрази: "Не сперечайся зі мною", "Поки ти живеш у моєму домі, буде так, як я сказав" або "Мене не цікавлять твої почуття". У таких сім’ях панує атмосфера абсолютної дисципліни та слухняності.
Такий стиль виховання базується на високих вимогах до дитини і низькій емоційній підтримці. Її обов’язки чітко окреслені, але права практично відсутні. Емоції вважаються непотрібною "істерикою", а будь-які спроби сперечатися - проявом зневаги.
Ззовні такі діти здаються зручними: вони старанно вчаться, не конфліктують і поводяться чемно. Однак у глибині душі вони постійно перебувають у стані тривоги, адже звикають сприймати любов як щось, що потрібно заслужити бездоганною поведінкою.
Хоч у короткостроковій перспективі цей підхід створює видимість порядку, наслідки проявляються пізніше. Такі люди виростають із низькою самооцінкою, браком впевненості та страхом перед ухваленням самостійних рішень.
Ліберальний стиль: коли дружба важливіша за батьківські обов’язки
Протилежністю авторитарному підходу є ліберальний стиль виховання, який використовують батьки, котрі бояться поранити дитину, стати для неї надто суворими або втратити зв’язок.
У таких сім’ях правила практично відсутні, будь-які межі розмиваються. Натомість важливе місце зайняла потреба догоджати дитині, виконуючи всі її забаганки задля уникнення конфліктів чи почуття провини.
Батьки цього типу зазвичай щиро прагнуть віддати дітям те, чого самі були позбавлені. Але коли дитина стикається з реальністю, де існують певні обмеження та відповідальність, вона нерідко виявляється неготовою до таких викликів. Часто такі підлітки важко сприймають відмови, конфлікти чи критику і з труднощами адаптуються до норм суспільного життя.
Відсутність правил може проявитися навіть у фінансових питаннях: діти виростають із тенденцією до імпульсивних витрат і нездатністю контролювати свої емоції під час прийняття важливих рішень.
Найболючіший підхід до виховання – це коли батьків начебто немає поруч
Найнебезпечнішим стилем виховання є не суворість чи вседозволеність, а емоційна холодність та відсутність батьків. Це той випадок, коли дорослі, навіть перебуваючи фізично поряд, внутрішньо відсутні в житті дитини.
Вони не цікавляться емоціями дитини, не надають підтримки, не звертають уваги на зміни в її настрої, не питають про її день чи переживання.
Батьки в такій моделі виховання можуть виглядати ненав’язливими і невимогливими, проте вони часто нічого не дають своїм дітям у відповідь.
Часто така поведінка зумовлена не простою байдужістю. Нерідко причина криється у втомі, боротьбі за виживання чи власних невирішених проблемах батьків. Але для дитини це не має значення - відсутність емоційного контакту завжди болить. І дитина в такій ситуації починає відчувати себе непотрібною.
Такі підлітки часто схильні до деструктивної поведінки - не тому, що вони "погані", а лише тому, що цей спосіб здається їм єдиним шансом привернути до себе увагу.
Який стиль виховання найкращий?
На думку психологині, найефективнішим і здоровим для дитини є авторитетний стиль виховання. Проте він не має нічого спільного зі строгощами чи авторитаризмом.
Бути авторитетом для дитини означає стати для неї тим, кому можна довіритися, з ким безпечно розділити свої переживання, а не тим, кого треба боятися.
У таких родинах існують правила і межі, однак вони подані з повагою до емоцій дитини. Наприклад, замість наказу "Зараз же йди додому, бо я так сказала!" звучить: "Я бачу, що ти засмутився, бо хотів би ще погуляти з друзями. Але ми домовилися про правила безпеки, тому до 21:00 ти маєш бути вдома".
Таким чином, батьки не поступаються встановленими межами, проте демонструють розуміння і приймають почуття дитини. Це дозволяє формувати сповнені довіри та взаєморозуміння стосунки.
Діти, виховані в таких умовах, виростають емоційно стійкими людьми. Вони здатні витримувати життєві виклики, бути відповідальними і при цьому не побоюються помилок чи осуду.
Наукові дослідження підтверджують, що діти авторитетних батьків демонструють високий рівень соціальної відповідальності, добре керують своїми емоціями та впевненіше долають імпульсивність у поведінці.
Раніше портал Знай писав, що захист від булінгу хочуть посилити: школярі зможуть анонімно повідомляти про цькування.
Крім того, ми повідомляли, що школа вміє створювати стрес буквально з нічого: українка поскаржилась на контрольні роботи.
Також портал інформував, що переселенцям відмовляють у допомозі через навчання дітей.
