Дитячі психологічні травми часто даються взнаки через багато років. Але частина людей, які пережили в дитинстві насильство, у дорослому віці почуваються помітно краще за інших. Міжнародна команда науковців спробувала з'ясувати, що відрізняє таких людей.
Дослідили понад п'ять тисяч людей
Дослідження провела команда на чолі з Юйсяо Чжао із Шанхайського центру психічного здоров'я та Медичної школи Шанхайського університету Цзяо Тун. Результати опублікував науковий журнал Stress and Health, повідомляє медіа СТАН із посиланням на PsyPost.
Для аналізу використали дані американського довготривалого проєкту National Longitudinal Study of Adolescent to Adult Health. До вибірки увійшла 5 112 осіб. На початку спостереження їм було від 11 до 21 року, а пізніше, у дорослому віці, - від 24 до 33 років.
Учасникам вимірювали артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, окружність талії та індекс маси тіла, брали аналізи крові на глюкозу й холестерин. Окремо оцінювали симптоми депресії, рівень освіти й доходи. Дорослі також згадували, чи переживали до 18 років емоційне, фізичне або сексуальне насильство з боку тих, хто про них піклувався.
13% людей із травмою адаптувалися добре
Науковці виділили п'ять груп залежно від досвіду насильства в дитинстві та стану здоров'я. Найбільша група мала низький рівень несприятливого дитячого досвіду й загалом гарні показники. Інші частіше стикалися з депресією, нижчими доходами або погіршенням фізичних показників.
Найцікавішими виявилися дві групи з високим рівнем насильства в дитинстві. В одній люди мали серйозні труднощі з психічним здоров'ям і соціальним життям. Інша, а це приблизно 13% усієї вибірки, демонструвала значно кращу адаптацію попри пережиту травму.
Чому тепло важливіше за час
Головний висновок стосується стосунків із матір'ю або людиною, яка виконувала материнську роль. Підлітки, які відчували емоційну близькість, тепло та задоволеність цими стосунками, частіше потрапляли до групи з кращими результатами в дорослому житті.
Водночас науковці не знайшли захисного зв'язку для кількості проведеного разом часу чи частоти спілкування. Різницю, на думку авторів, робить емоційна якість контакту. Дитині потрібні тепло, прийняття й відчуття, що її розуміють.
Окремо дослідження звернуло увагу на малорухливий спосіб життя. Підлітки, які багато часу проводили за телевізором, відео чи комп'ютерними іграми, частіше мали гірші показники в дорослому віці. Заняття спортом такого захисного ефекту не показали. Свою роль відіграли й фінансові труднощі сім'ї: люди з бідніших родин частіше опинялися в неблагополучних групах.
Що варто знати батькам
Автори наголошують, що результати не доводять прямого зв'язку між теплом матері та відсутністю наслідків травми. Спогади про насильство учасники відтворювали заднім числом, тому невідомо, чи близькість була до травми, чи з'явилася після неї. Дослідження також не порівнювало роль батька та інших близьких дорослих.
Висновок для батьків і фахівців практичний: дитині потрібно відчувати, що її приймають і чують. Кількість проведених разом годин сама собою цього не дає. Якщо ж джерелом насильства є сама мати, наполягати на відновленні близькості небезпечно - на першому місці має бути безпека дитини та допомога інших надійних дорослих.
Раніше портал Знай повідомляв, як не нашкодити дитині в горі: психологиня пояснила, що говорити й коли мовчати.
Також наш портал інформував, батьки перестають кричати на дітей: що таке лагідне виховання і чи це вседозволеність.
