Колишній голова Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук звернув увагу на глибоку проблему українського суспільства. Приводом для обговорення став нещодавній скандал у Києві, де користувачів мережі обурило те, що школярі спілкуються російською. Відповідний пост він опублікував у Фейсбуці.

Школярі співають пісню, кадр з відео
Школярі співають пісню, кадр з відео

У своєму повідомленні експерт наголосив - коли батьки не навчили дитину елементарних правил поведінки, вони намагаються звинуватити в цьому школу. Та справжня причина, за його словами, криється не в системі освіти, а в родині та оточенні.

"Суспільство знову робить звичний рух - показує пальцем на школу. Вчитель винен, директор недогледів, школа не впоралася. Якщо вдома не привчили до гігієни - винна школа. Якщо дитина говорить російською - теж школа", - написав Лікарчук.

Він зазначив, що учень приходить до школи вже сформованим родиною, вулицею, друзями та інтернетом. Тому якщо підлітки масово говорять російською - це результат впливу середовища, а не недоліки навчального закладу.

Популярні новини зараз
Діти просто не витримують: чому школярам важко на уроках Пенсію можна законно збільшити: про який трюк не розповідають пенсіонерам Українцям виплатять компенсації за комунальні послуги: хто і скільки отримає Відключають повністю: вже з 26 листопада абоненти "Київстар" будуть без інтернету, кого торкнеться
Показати ще

"Школа не справляється, бо не має достатнього авторитету й сили. Вимагати, щоб учитель перекрив вплив родини, TikTok і YouTube - абсурд. Це не очікування, а знущання", - підкреслив експерт.

На його думку, сьогодні варто задуматися не над тим, що зробила школа для української мови, а над тим, що відбувається з мовною культурою родин і суспільства загалом. Так, частина провини лежить і на школі, але не в тому, що діти розмовляють російською.

Школа. Фото: скрін youtube
Школа. Фото: скрін youtube

Лікарчук нагадав, що багато навчальних закладів роками уникали чіткої позиції, ховаючись за нейтралітетом, аби не конфліктувати з батьками. Українська мова стала мовою уроків, але не мовою шкільного життя. При цьому в педагога немає дієвих інструментів впливу, окрім виховної бесіди.

Він також додав, що вчителі перетворилися на "надавачів освітніх послуг", де учень сприймається не як учень, а як клієнт, бажання якого потрібно виконувати - зокрема й у мовному питанні.