Оцінки вже майже не мотивують сучасних дітей. Про це у дописі на своїй сторінці у соцмережі Facebook розповіла Ірина Гондюл, викладачка в Українському центр у Чорногорії.

За її словами, коли вона буда дитиною, оцінки були ключовим інструментом впливу. Двійка приносила сором і занепокоєння, п’ятірка - гордість і визнання. Оцінки визначали репутацію, ставлення з боку вчителів та батьків, а часом і майбутні перспективи. Та система, що здавалася незмінно ефективною, стрімко втрачає актуальність.

Школярі. Фото: depositphotos
Школярі. Фото: depositphotos

Сьогодні все інакше. Для багатьох сучасних дітей оцінки вже не є тим потужним важелем, як раніше. Вони байдужі до невисокого балу не через лінощі чи нестачу інтересу, а тому що сама концепція оцінювання втратила свій вплив. Вони більше не сприймають оцінку як показник майбутнього успіху чи джерело визнання. І це відображає загальну зміну пріоритетів у навчанні.

"Просто оцінка перестала бути для них реальною валютою. Вона не впливає на життя так, як колись. І діти це дуже швидко відчули", - пояснила Ірина Гондюл.

Популярні новини зараз
Долар наблизиться до 50 гривень: валюта стрімко зростає в ціні Доведеться платити навіть за вимкнене опалення: які зміни готують Нові правила для учнів: хто контролюватиме відвідування в школі Нові правила проїзду: тепер не потрібно доводити своє право на пільги
Показати ще

Тож питання "як змусити через оцінки" стає дедалі менш актуальним. Але що ж тоді справді працює?

Перше - це інтерес. Коли дитина розуміє, чому той чи інший матеріал важливий для неї, мотивація зростає природним чином. Вона бачить сенс у тому, що робить, і готова вкладати зусилля.

Друге - відчуття прогресу. Діти особливо захоплюються, коли бачать власний рух уперед: нове вміння, завдання, яке раніше було складним, але тепер піддається.

Третє - це жива взаємодія. Уроки перестають бути сухою передачею знань тоді, коли вчитель створює атмосферу діалогу. Він знаходить можливості контактувати з учнями на рівні емоцій та особистих переживань.

І тут важливо зрозуміти ще одну річ: бажання вчитися - це не автоматична реакція.

"І ще одна річ: іноді вчитель може зробити багато — але вмикати дітей за них він не може. Тому що бажання вчитися — це не кнопка в руках учителя. Це стан, який у кожного учня формується по-своєму", - зауважила викладачка.

Часи змінилися, і разом із ними роль учителя стала більш складною й багатогранною. Якщо раніше було достатньо впливати через оцінку, то зараз доводиться працювати з мотивацією, інтересом і значущістю навчання.

Школярі. Фото з відкритих джерел
Школярі. Фото з відкритих джерел

"І це зовсім інша педагогіка", - підсумувала Ірина Гондюл.

Раніше портал Знай писав про виховання по-радянськи: три звички батьків, від яких радять відмовитися.

Крім того, ми повідомляли, як навчити дитину відстоювати свої права.

Також портал інформував, що у школах можуть з’явитися "вільні години": що зміниться для учнів і чому вчителі підтримують ідею.