Коли жінка з дітьми виїхала за кордон, а чоловік залишився в Україні - найчастіше саме через заборону виїзду для чоловіків призовного віку - зв'язок між батьком і дитиною часто обривається просто тому, що одна сторона посилається на війну. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вперше узагальнив, як у таких ситуаціях мають діяти українські суди, і поставив крапку в головному: воєнний стан не є підставою відкладати спілкування з дитиною на невизначений термін.
Йдеться про Огляд судової практики щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, які тимчасово проживають за межами України. Документ охопив рішення за період з 2024 року до серпня 2026 року і зібрав позиції, які стануть орієнтиром для батьків, адвокатів і суддів у сімейних спорах. Як повідомляє ЮРЛІГА, ключовий висновок простий: проживання дитини в іншій державі не припиняє обов'язків батьків щодо її виховання і не позбавляє того з них, хто живе окремо, права на спілкування.
Що саме пояснив Верховний Суд
Суд наголосив, що воєнний стан і перебування дитини за кордоном - не автоматичні підстави для відстрочення виконання рішення про порядок спілкування на невизначений час. Якщо особисті зустрічі ускладнені, мають застосовуватися альтернативні способи підтримання контакту, насамперед відео- та аудіозв'язок. Тобто навіть коли батько фізично не може перетнути кордон, суд зобов'яже налагодити регулярні онлайн-зустрічі з дитиною.
Однак дистанційне спілкування не може бути стихійним. Графік таких зустрічей повинен відповідати віку дитини, її навчанню, режиму дня та відпочинку. Окремо суд може передбачити присутність матері під час розмов із батьком - якщо цього потребують безпека і психологічний стан самої дитини. Такі обмеження, за позицією суду, мають бути не покаранням для батька, а захистом інтересів дитини.
Верховний Суд також звернув увагу, що виїзд дитини за кордон не звільняє батьків від виконання домовленостей щодо її місця проживання та обов'язку інформувати про фактичне перебування. Тобто жінка, яка вивезла дітей, не може просто зникнути з поля зору іншого з батьків і вважати, що вона вільна від раніше укладених угод або рішень суду.
Новий підхід до формальностей
Окремою важливою позицією стало те, що відсутність висновку органу опіки та піклування - через об'єктивну неможливість його отримати - не повинна перешкоджати розгляду спору по суті. Раніше саме брак такого документа часто гальмував справу на місяці, а то й роки. Тепер суди орієнтовані вирішувати питання спілкування з дитиною, навіть коли паперова формальність недоступна.
Цей підхід поширюється не лише на батьків, а й на інших родичів, зокрема на бабусю та дідуся. Тобто якщо дитина виїхала з одним із батьків, старші родичі, що залишилися в Україні, мають рівне право домагатися через суд можливості бачити і чути онука.
Що робити батьку, який не може виїхати
Якщо батько в Україні, а дитина з матір'ю за кордоном, і друга сторона не дає спілкуватися, перший крок - спроба домовитися письмово і зафіксувати відмову. Далі можна звертатися до суду з вимогою встановити порядок спілкування, наголошуючи на альтернативних способах контакту - відеодзвінках за графіком. У заяві варто одразу прописати зручний час з урахуванням навчання і режиму дитини, а також попросити суд не зупиняти розгляд через відсутність висновку органу опіки. Головне, що тепер є чітка позиція Верховного Суду, на яку можна посилатися: війна - не привід рвати зв'язок із дитиною.
